16 червня 2017 року

Дифтері́я — гостре  інфекційне захворювання

Дифтері́я із повітряно-крапельним механізмом передавання збудника, що характеризується ураженням ротоглотки та дихальних шляхів, рідше шкіри, із розвитком фібринозного (дифтеритичного) запалення у місці проникнення збудника, а також токсичним ураженням серцево-судинної  і нервової систем, нирок.

Основний фактор патогенності збудника — екзотоксин, який є одним із найсильніших токсинів у природі, поступається лише ботулінічному і правцевому токсинам. 

Дифтерійний збудник стійкий у навколишньому середовищі — у дифтерійних плівках, на предметах побуту, у  трупах зберігається близько двох тижнів, у воді — до трьох тижнів, але майже миттєво гине при кип'ятінні й протягом 2 – 3 - х хвилин та під дією звичайних дезінфікуючих засобів.

Джерелом інфекції при дифтерії є хворі на будь-яку клінічну форму, а також бактеріоносії, які є резервуарами  хвороби.

Основний механізм передавання — повітряно-крапельний, рідше може реалізуватися і контактний (наприклад, при дифтерії шкіри).

При спалахах дифтерії первинними носіями можуть бути до 10% зовнішньо здорових людей.

Основними причинами смерті при дифтерії є ураження серця, асфіксія при дифтерії дихальних шляхів, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром) із розвитком гострої ниркової недостатності або гострого респіраторного дистрес-синдрому дорослих і приєднання вторинної бактеріальної флори.

У місті Києві у 2016 році захворюваність на дифтерію зросла у 2 рази, порівняно із 2015р. Зріс також прошарок невакцинованих осіб.

Інкубаційний період дифтерії триває від  2 до 10 днів.

Імовірним діагноз дифтерії є при поєднанні  2 - 3 із зазначених нижче симптомів:

  • Дифтерія симптомипочаток захворювання надзвичайно гострий;
  • при всіх формах, окрім субклінічної, має місце інтоксикаційний синдром, виразність якого далеко не завжди відповідає вираженості  місцевих змін, особливо у перші дні хвороби;
  • на мигдаликах або на інших лімфоаденоїдних структурах глотки є нашарування, що мають фібринозний плівчастий характер,;
  • біль у горлі помірний, часто не відповідає характеру місцевих змін;
  • голос набуває гугнявого відтінку;
  • набряк слизової оболонки ротоглотки і ціаноз переважає над гіперемією;
  • підщелепні та шийні лімфовузли збільшені не завжди, якщо збільшені — то помірно болючі;
  • можливий набряк клітковини підщелепної ділянки від незначного (набряк локалізується тільки у підщелепній ділянці) до поширеного (сягає ключиць і нижче);
  • набряк щільний, безболісний, шкіра над ним не змінена (окрім геморагічних варіантів), може бути асиметричним  та однобічним;
  • відсутній виразний антитоксичний ефект від антибактеріальної терапії, але відмічають швидке поліпшення стану вже через декілька годин після введення протидифтерійної сироватки (ПДС)

Дифтерія профілактикаОстання ознака властива всім формам дифтерії будь-якої локалізації та тяжкості.

Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають обов'язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару у найближчі терміни.

До відділення інфекційної реанімації госпіталізують:

  • хворих із тяжким чи гіпертоксичним перебігом;
  • хворих на дифтерійний круп.

Класична тріада дифтерійного крупу характерна саме для дітей:

  • сиплий голос,
  • грубий гавкаючий кашель,
  • голосне стенотичне дихання.

Ці прояви можуть бути відсутні у дорослих.

У тому випадку, коли ушкоджене усе трахеобронхіальне дерево, клінічні  симптоми    можуть наростати дуже швидко.

Із  моменту появи перших ознак захворювання до смерті від асфіксії (задухи) проходить від  декількох  годин до 2 - 3 діб.

У хлопчика на фото – дифтерія гортані. Видно як важко йому дихати.

Особливу загрозу являє собою наявність плівок у трахеї. Рухливий неспокій хворого і кашель сприяють відторгненню плівок. «Сівши» на біфуркацію (роздвоєння) трахеї вони призводять до раптової смерті.

Головне місце у лікуванні хворого на дифтерію належить антитоксичній ПДС (протидифтерійній сироватці).

Першу дозу ПДС треба вводити негайно під час госпіталізації хворого до стаціонару.  Найбільший ефект від введення ПДС спостерігають у перші три доби від початку хвороби.


Профілактика

ДифтеріяСпецифічна  - включає планову вакцинацію і ревакцинацію населення, згідно Українського Національного календаря вакцинації.             Здійснюють її вакцинами, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин: АКДП, АаКДП, АаКДП - М, АД - М, АДП, АДП - М.

Неспецифічна -  включає своєчасну ізоляцію хворих і носіїв токсигенних коринебактерій. Виписувати хворих потрібно після двократного негативного результату бактеріологічного дослідження слизу з ротоглотки.

У закритих колективах після ізоляції хворого протягом 7 діб проводять термометрію та огляд контактних осіб, одноразово проводять їм бактеріологічне дослідження.

(Із Вікіпедії).

Бережіть своє здоров’я!  Вчасно вакцинуйтеся від цієї небезпечної інфекційної хвороби!

Центр здоров’я Дніпровського району міста Києва.

<< Назад

 
сайт создан компанией сайт разработан компанией Эффект

РЕФОРМА МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
Профспілкове життя