02 квітня 2018 року

До Всесвітнього дня поширення інформації про проблеми аутизму

– 2 квітня 2018 року


Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизмуАутизм (грец. autos — «сам»; аутизм — «занурення у себе») — розлад розвитку нервової системи, що характеризується порушенням соціальної взаємодії, комунікації, і повторюваною поведінкою, наявність складнощів у взаємодії із зовнішнім світом,  порушень у соціалізації.

Людина з аутизмом типово уникає спілкування: усяке порушення повсякденного розпорядку і стереотипів виявляється їй трагедією; проте інтелект у таких людей не завжди понижений, часто виявляються так звані «острівці знання» — області, у яких здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня.

За статистикою, опублікованою американським Центром контролю і профілактики захворювань у 2013 році, 1 з 88 американських дітей страждають на аутизм. 

Сучасні британські статистичні дані говорять про те, що за останні п'ять років збільшилася не лише кількість дітей, що страждають аутизмом, але також спостерігається збільшення на 15 % кількості дітей, у яких є поведінкові, емоційні та соціальні проблеми. Це говорить про те, що практично кожен десятий школяр класифікується як дитина, у якої є якісь особливі потреби.

Уперше терміном «аутистичний» почав користуватися Блейлер у 1908 році для опису втечі від соціального життя, яка спостерігалася у дорослих, хворих на шизофренію. Цю самостійну проблему вперше описав доктор Каннер у 1943 році у своїй ранній праці «Аутистичні порушення емоційного контакту». Саме він визначив ряд ознак, характерних для всіх аутистів:

  • Крайня аутистична самотність — діти не здатні нормально налагоджувати відносини із іншими людьми, але виглядають абсолютно щасливими, коли залишаються самі.
  • Нездоланне нав'язливе прагнення до постійності — діти дуже розчаровувалися, коли відбувалися зміни у звичайному ході подій чи обстановці.
  • Чудова механічна пам'ять — діти, яких бачив Каннер, були здатні запам'ятати велику кількість абсолютно непотрібної інформації (наприклад, номери сторінок у предметному вказівнику енциклопедії), що абсолютно не відповідало різкому зниженню інтелекту, яке проявлялося в усіх інших сферах.
  • Відтерміновані ехолалії — діти повторювали фрази, що чули, але не використовували (чи з великими складнощами використовували) мову для комунікації.
  • Гіперчутливість до сенсорних впливів — діти, за якими Каннер спостерігав, дуже бурхливо реагували на певні звуки і явища, такі як: шум потягу, ліфту чи, навіть, вітру. У деяких дітей були труднощі з прийомом їжі або дивні вподобання у їжі.
  • Обмеженість репертуару спонтанної активності — у дітей спостерігалися стереотипні рухи, репліки, інтереси.
  • Хороші когнітивні завдатки. Каннер був переконаний, що надзвичайна пам'ять і моторна спритність, що відрізняють деяких дітей, свідчать про високий інтелект, незважаючи на те, що у багатьох із цих дітей були відмічені виражені складнощі у навчанні.
  • Високоосвічені сім'ї. Каннер відмічав, що у його пацієнтів були високоінтелектуальні батьки.

Причини виникнення цього розладу досконало не вивчені. Одним із видів таких розладів є аутизм, пов'язаний із генетичними відхиленнями. Проте навіть якщо захворювання обумовлено спадковими чинниками, через ген передається лише схильність до аутизму, а сам розвиток захворювання, очевидно, відбувається через інші чинники.

Серед причин, які сприяють виникненню аутизму, фахівці називають:

  • порушення харчування та обміну речовин (звідси метод корекції безглютеновою і безказеїновою дієтою);
  • перенасичення організму важкими металами, нейротоксинами, а також деякі ліки, які вживаються при загрозі переривання вагітності (звідси — методи корекції «хелірування», детоксикація);
  • інтоксикації через нейроінфекції або глистяні інвазії;
  • неправильний обмін серотоніну та інших ферментів, електролітів, інших біохімічних чинників (звідси — медикаментозний метод лікування, включаючи БАДи, амінокислоти, ферменти;
  • анатомічні або функціональні порушення мозкової діяльності;
  • наслідок бурхливого розвитку цивілізації: темп, стреси, нервозність;
  • порушення кісткового і загального моторного розвитку (звідси — корекція хребта, нейрокінезотерапія, краніосакральна терапія, БОС-терапія);
  • психологічні особливості сучасних людей (інфантилізація батьків веде до так званого психогенного аутизму).

Найважчий випадок із «внутрішніми» передумовами аутизму — це порушення генетичні, що практично не піддаються корекції, адже неможливо виправити ген у кожній клітині тіла.

Серед хлопчиків захворювання зустрічається в 3-4 рази частіше, ніж серед дівчаток.

Останні дослідження вказують, що аутизм усе частіше відносять до розряду захворювань через проблеми у навколишньому середовищі: забруднені або неякісні їжа, ліки, повітря, вода, підвищений вміст токсинів у навколишньому просторі, позбавлення організму потрібних мікроелементів, тобто, все, що оточує людину, може нести у собі потенційну небезпеку і виступати джерелом  виникнення аутизму.

Діти із аутизмом, починаючи з перших місяців життя, відрізняються деякими особливостями розвитку.

Проблеми з народження

Перш за все, така дитина рано уникає усіх видів взаємодії з дорослими: вона не притискається до матері, коли та бере її на руки, не простягає руки і не тягнеться до неї, як це робить здоровий малюк, не дивиться в очі, уникаючи прямого погляду. У неї часто переважає периферійний зір (краще сприймає простір навколо фіксованої точки, ніж саму точку); також вона може не реагувати на звуки, на своє ім'я, що часто змушує підозрювати у цих дітей порушення слуху (яких насправді немає).

Характерні риси

Характерною рисою психічного розвитку при аутизмі є суперечливість, неоднозначність проявів його порушення. Дитина з аутизмом може бути і високоінтелектуальною і розумово відсталою, може бути обдарованою в якійсь області (музика, математика), але при цьому не мати найпростіших побутових та соціальних навичок. Одна і та ж дитина у різних ситуаціях може бути незграбною, а може демонструвати дивовижну моторну спритність.

Розумовий коефіцієнт дітей, хворих на аутизм, нерідко перевищує 70 балів за стобальною шкалою. Такі діти проявляють здібності - іноді просто геніальні - до малювання, музики, конструювання. Вони носять назву «острівців знання», а тих, хто ними володіє, називають «вченими аутистами». Інші сфери життя  зовсім  не цікавлять дитину.

Стереотипії

Дитина із аутизмом украй зв'язана власними сформованими стереотипами. Весь її внутрішній світ затиснутий у жорсткі рамки, вихід за які для неї є трагедією. Це пов'язано, перш за все, з так званою неофобією – страхом перед усім новим. Втім, фобії у таких дітей можуть розвинутися на що завгодно. Зокрема, аутичні діти нерідко страждають сенсорною фобією - бояться побутових електроприладів, які видають різкі звуки, шуму води, темряви або яскравого світла, закритих дверей, одягу із високим коміром і т.д.

Коли дитині із аутизмом особливо погано, вона може проявити агресію і самоагресію. Вибух відчаю руйнівної сили спрямований, зазвичай, проти втручання в її життя і спроб змінити сформовані стереотипи. Вибірковість у контактах і відсутність видимої прихильності навіть до близьких людей виникає із цілої системи страхів, а внаслідок цього - заборон і самообмежень.

Мовний розвиток

Мова відрізняє негнучкість «механістичність», «попугайність». Часто справляє враження штампованості. Одна із яскравих характеристик мови аутичної дитини - ехолалія, часто - відстрочене, повторення почутої де-небудь фрази поза зв'язком із реальною ситуацією.

Проблеми сім'ї аутичної дитини

Біда сімей із аутичною дитиною, перш за все, в тому, що усвідомлення проблеми найчастіше настає раптово. Труднощі встановлення контакту, взаємодії врівноважуються в очах батьків заспокійливими враженнями, які викликають серйозний, розумний погляд дитини, її особливі здібності. Тому в момент постановки діагнозу сім'я часом переживає важкий стрес: у три, в чотири, іноді навіть у п'ять років батькам повідомляють, що їх дитина, яка до цього часу вважалася здоровою і обдарованою, насправді хвора на аутизм. Часто їм відразу пропонують оформити інвалідність або помістити її в спеціальний інтернат. Стан стресу для сім'ї, яка продовжує «боротися» за свою дитину, з цього моменту нерідко стає хронічним.

Материнське сприйняття

Найбільші проблеми випадають на долю мами дитини із аутизмом, оскільки із самого її народження, мати не отримує позитивних емоцій, безпосередньої радості спілкування, яка із лишком покриває всі тяготи і втому, пов'язані зі щоденними турботами і тривогами. Дитина не посміхається їй, не дивиться в очі, не любить знаходитися на руках; іноді вона навіть не виділяє матір із поміж інших людей, не віддає видимої переваги в контакті. Наслідком цього є розвиток у матері депресії, дратівливості, емоційного виснаження.

Характерно, що потреба у спілкуванні у аутичних дітей початково не порушена. Така дитина може бути глибоко прив'язана до близької людини, а людське обличчя так само має значення для неї, як і для будь-якого іншого - тільки прямий контакт поглядів вона може витримати лише дуже нетривалий час. Таким чином, аутична дитина швидше не може, ніж не хоче контактувати з оточуючими людьми.

Складнощі батьківства

Батьки, як правило, уникають щоденного стресу, пов'язаного із вихованням дитини з аутизмом, проводячи більше часу на роботі. Проте, вони теж переживають почуття провини, розчарування, хоча і не говорять про це так явно, як матері. Крім того, на них лягають особливі матеріальні труднощі щодо забезпечення догляду за «важкою» дитиною, які відчуваються ще гостріше через те, що обіцяють бути довготривалими, фактично довічними. У особливій ситуації зростають брати і сестри таких дітей: в психологічному і побутовому плані вони теж відчувають певні труднощі, і батьки в такій ситуації нерідко змушені жертвувати їх інтересами.

Лікування та корекція

На сьогодні в Україні діагноз аутизм може виставити тільки дитячий психіатр. Через це найбільш використовуваний засіб для лікування аутичних дітей — медикаментозний. Проте у всьому світі корекцією розладів, повязаних із  аутизмом займається мультидисциплінарна команда: лікарі, психологи, психотерапевти, логопеди.

Велике значення має вчасно розпочате лікування.

Серед найбільш визнаних методів корекції проявів аутизму у дітей — АВА-терапія (поведінковий прикладний аналіз). Існує велика кількість альтернативних методик, але їх ефективність не підтверджена науковими дослідженнями.

 

За матеріалами із Вікіпедії

Центр здоров’я Дніпровського району міста Києва.

<< Назад 

 

 
сайт создан компанией сайт разработан компанией Эффект

РЕФОРМА МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
Профспілкове життя