10 вересня 2018 року

Всесвітній день попередження самогубств — 10 вересня 2018 року

Всесвітній день попередження самогубств- міжнародна дата, яка відзначається по всій планеті щорічно, починаючи із 2003 року, з метою сприяння діяльності щодо запобігання самогубств у всьому світі.

Всесвітній день запобігання самогубств почав проводитися з ініціативи Міжнародної асоціації по запобіганню самогубствам (МАПС) при активній підтримці Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) та під патронажем Організації Об'єднаних Націй.

Згідно наведеній ВООЗ статистиці, у третьому тисячолітті від суїцидів гине більше людей, ніж через усі війни та насильницькі вбивства разом узяті. Згідно із прогнозами ВООЗ на 2020 рік, приблизно 1,53 млн. людей у всьому світі помруть від суїциду, і в 10-20 разів більше людей зроблять суїцидальні спроби. Це складає в середньому одну смерть кожні 20 секунд і одну спробу кожні 1-2 секунди. 

Всесвітній день запобігання суїциду, за задумом представників Міжнародної асоціації по запобіганню самогубствам, покликаний привернути увагу влади й громадськості до цієї проблеми.

Сумне лідерство у світі із самогубств утримує Шрі-Ланка, де зареєстровано 35,3 випадків самогубств на 100 тисяч людей. Друга сходинка – і перша у Європі – у Литви: 32,7 самогубців на 100 тисяч населення. На третій позиції – Південна Корея: 28,4 випадків.

Україна входить до європейської десятки лідерів за статистикою самогубств із показником 20,1 на 100 тисяч населення вона ділить 9 -10 місця із Росією. Це менше, ніж у таких європейських країнах, як Польща, Бельгія чи Словенія, і значно менше, ніж у Казахстані, де майже 28 самогубців на 100 тисяч населення.

Водночас, показники України значно перевищують статистичні дані більшості країн ЄС, і навіть багатьох пострадянських країн. Наприклад, Азербайджану, де найменше людей накладають на себе руки (3,3 випадків на 100 тисяч людей), або Вірменії чи Грузії.

У порівняльному аналізі в Україні – ця причина смерті є найпоширенішою після природної смерті (від хвороб системи кровообігу), смерті від новоутворень та смерті від зовнішніх причин.

Основними чинниками, які сприяють зростанню самогубств є: ослаблення соціальної інтеграції і соціальних зв’язків, зниження ролі традиційних релігій з одночасним збільшенням кількості різного роду культів і сект, зростання упорядкованості при одночасному зростанні побутових стресів, підвищення відсотку літніх людей в загальній чисельності населення, посилення урбанізації, – розповідає асистент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка Ольга Юрценюк.

Також фахівець зазначає, що основними мотивами суїцидальної поведінки серед молоді є переживання образи, самотності; неможливість бути зрозумілим; реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі; переживання, пов’язані із смертю одного з батьків, розлучення батьків; почуття провини, сорому, образи, незадоволеності собою; страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням; страх перед покаранням; любовні невдачі, сексуальні ексцеси, небажана вагітність; почуття помсти, погроз, шантажу; бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.

Самогубство в Україні є найбільш поширеною причиною смерті серед людей у віці 15-24 рокiв. Хлопчиків серед загиблих вдвічі більше, ніж дівчаток.

У останні кілька років в Україні значно зросла кількість дитячих самогубств. Майже втричі зросла кількість самогубств серед підлітків за останнє десятиріччя.

Згідно із результатами соціально-психологічних досліджень:

  • 27,2% дітей віком 10-17 років втрачають бажання жити,
  • 17,8% – вважають, що нікому немає до них справ,
  • 25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини,
  • 51,9% – не стримуються в ситуації конфлікту

Уповноважений президента у справах дитини Микола Кулеба пов'язує зростання кількості самогубств серед дітей та підлітків також  із розвитком "груп смерті" в соцмережах. Варто відзначити, що в березні 2017 року слідче управління Національної поліції звітувало про виявлення понад 400 подібних груп, сотня з них були заблоковані. В цілому в цих пабліках було майже 35 тис. підписників із України.

У той же час Кулеба зазначив, що нерідко діти здійснюють суїциди через те, що батьки не змогли приділити достатньо уваги їхнім проблемам. "Наприклад, дитину цькують однолітки або у неї нерозділене кохання, і в якийсь момент вона стикається з цим один на один, їй не вистачає підтримки", - розповів РБК-Україна уповноважений у справах дитини.

Слід сказати про те, як не допустити цього, як зберегти психічне здоров'я дитини, особливо підлітка, і здорові дитячо-батьківські відносини.

Важливий здоровий спосіб життя: правильно збалансовані навчання (робота) і дозвілля. Часто конфлікти відбуваються через те, що батьки завантажують своїх дітей до такої міри, що вони цього не витримують. На цьому ґрунті починають тікати з дому з метою налякати батьків, що часто закінчується суїцидальними спробами. Особливо небезпечно, якщо при цьому дитину принижують морально, чи ще того гірше – фізично. Добре, що батьки прагнуть прищеплювати працьовитість, але поряд із цим важливо вчасно згадувати і про культурні, релігійні, етнічні цінності.

Критичні точки даної проблеми можна відзначити на початку навчального року (як правило, це порушення адаптаційних здібностей) і перед зовнішнім незалежним оцінюванням.

Другий важливий момент – підтримка сім'ї, друзів, авторитетних у житті людини осіб.

Як правило, думки про суїцид приходять у кризових станах. Це може бути смерть близької людини, непотрапляння у той чи інший бажаний навчальний заклад, самотність, розлучення батьків, народження ще однієї дитини в сім'ї, нерозділене кохання. Підліток закривається і починає собі щось придумувати. Найчастіше це медикаментозне, алкогольне, наркотичне отруєння. Батькам необхідно підтримувати свою дитину, незалежно від отриманих результатів і тим більше, якщо дитина старається. Може бути таке, що думка дитини протилежна думкам батьків. Бажано не засуджувати, а спробувати зрозуміти, чому вона так думає.

Треба пояснювати дитині, що вихід є завжди. Навіть тоді, коли ти його не бачиш

Уважне ставлення друзів, знайомих іноді дуже важливо. Варто звертати увагу на те, як часто людина уникає візуального контакту, метушиться, змінює тему розмови на щось інше, тему суїциду або акцентує, або ігнорує. Особливо, якщо це було не властиво їй раніше.

Іноді людей, які замислюються про суїцид, залишає почуття страху, притупляється інстинкт самозбереження. Наприклад, вони стають менш уважні на дорозі або гуляють по дахах, бродять темними вулицями. Вони спеціально йдуть туди, де є небезпека, щоб все виглядало, як нещасний випадок.

Саме на дітях із такою поведінкою батькам, друзям, педагогам потрібно загострювати увагу.

Третій важливий момент – доступність до послуг з охорони психічного здоров'я.

Медики, соціальні працівники, педагоги, психологи, навіть релігійні діячі – всі ці люди можуть допомогти підліткам у складний момент їхнього життя. Якщо дитина сама не звертається за допомогою, то оточуючим важливо вчасно помітити, що вона цього потребує, і допомогти. Ключовими фігурами залишаються найближчі люди – батьки. Вони повинні відвернути від цих думок і допомогти реалізуватися. Якщо не виходить, тоді потрібно звернутися до психолога, медика, соціального працівника.

Треба пояснювати дитині, що вихід є завжди. Навіть тоді, коли ти його не бачиш.

Варто враховувати, що дитина вам повірить тільки у тому випадку, якщо ви будете її другом. А для цього потрібно разом проводити дозвілля і відверто говорити на різні теми, в тому числі і про це.

Бажано контролювати перегляд недитячих телепередач, кінофільмів, особливо з демонстрацією надможливостей, стрічку активності на сторінках в соцмережах, особливо в закритих групах. Батьки можуть не відразу помітити щось підозріле, тоді залишається сподіватися на тих людей, які оточують дитину. У першу чергу, на педагогів. І, звичайно ж, на друзів, які, в разі подібних змін в поведінці, обов'язково повинні розповісти про це дорослим. Дитині складно приховати це від усіх. До того ж вона не усвідомлює всієї небезпеки.

Часто діти починають говорити про суїцид із метою шантажу. Наприклад, це може статися при розлученні батьків або при народженні ще однієї дитини. Але в тому випадку, якщо до цього батьки занадто опікали дитину, а тепер, при зміні ситуації, вона розуміє, що більше не може отримувати стільки уваги собі. Ось тоді і починається залякування. У такому випадку рекомендована сімейна психотерапія.

Те, що дитина дійсно у повному розпачі, стає зрозумілим по деформації її поведінки. Вона стає замкнутою, мовчазною, відстороненою. На багато питань одна відповідь: «Мені все одно». У такій ситуації потрібно обов'язково звернутися за допомогою до фахівців.

Розповідайте про життя, а не про смерть

Розмовляти з дитиною про її безпеку потрібно із самого раннього віку, як тільки вона починає робити щось, що може заподіяти їй біль, завдати шкоди здоров'ю. Є навіть спеціальні азбуки безпеки, які читають малюкам приблизно із трьох років. Розмови про безпеку повинні бути ненав'язливими, без акценту. І важливо звертати пильну увагу на здоров'я, а не на смерть. Розповідати про те, як наповнити життя, зробити його прекрасним і цікавим!

Центр здоров’я Дніпровського району міста Києва

<< Назад

 
сайт создан компанией сайт разработан компанией Эффект

РЕФОРМА МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
Профспілкове життя