12 лютого 2018 року

Дифтері́я — гостре  інфекційне захворювання

Дифтері́я симптомиіз повітряно-крапельним механізмом передавання збудника, що характеризується ураженням ротоглотки та дихальних шляхів, рідше шкіри, із розвитком фібринозного (дифтеритичного) запалення у місці проникнення збудника, а також токсичним ураженням серцево-судинної  і нервової систем, нирок.

АКТУАЛЬНІСТЬ:

Широке проведення імунопрофілактики забезпечило зниження захворюваності на дифтерію до спорадичних випадків. Епідемічний процес в умовах масової імунізації проявляється широким бактеріоносійством, а рівень захворюваності залежить від повноти і якості вакцинації. Головну роль у розвитку дифтерії, її ускладень відіграє токсин, який виділяє збудник. Після проведення вакцинації організм людини виробляє антитоксичний захист. Слід зазначити, що антитоксичний  імунітет не перешкоджає розмноженню дифтерійних бактерій у дихальних шляхах. Тобто, особи, що щеплені, не хворіють, але  можуть бути джерелом зараження для неімунних осіб. Антивакцинальні настрої і активізація міграційних процесів сприяють зниженню рівня імунізації суспільства в цілому і становлять загрозу виникненню спалахів дифтерії.

Основний фактор патогенності збудника — екзотоксин, який є одним із найсильніших токсинів у природі, поступається лише ботулінічному і правцевому токсинам. 

Дифтерійний збудник стійкий у навколишньому середовищі — у дифтерійних плівках, на предметах побуту, у  трупах зберігається близько двох тижнів, у воді — до трьох тижнів, але майже миттєво гине при кип'ятінні (протягом 2 – 3 - х хвилин) та під дією звичайних дезінфікуючих засобів.

Джерелом інфекції при дифтерії є хворі на будь-яку клінічну форму, а також бактеріоносії, які є резервуарами  хвороби.

Основний механізм передавання — повітряно - крапельний, рідше може реалізуватися і контактний (наприклад, при дифтерії шкіри).

При спалахах дифтерії первинними носіями можуть бути до 10% зовнішньо здорових людей.

Основними причинами смерті при дифтерії є ураження серця, асфіксія при дифтерії дихальних шляхів, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром) із розвитком гострої ниркової недостатності або гострого респіраторного дистрес-синдрому дорослих і приєднання вторинної бактеріальної флори.

Інкубаційний період дифтерії триває від  2 до 10 днів.

Дифтері́я профілактикаІмовірним діагноз дифтерії є при поєднанні 2-3 із зазначених нижче симптомів:

  • початок захворювання надзвичайно гострий;
  • при всіх формах, окрім субклінічної, має місце інтоксикаційний синдром, виразність якого далеко не завжди відповідає вираженості місцевих змін, особливо у перші дні хвороби;
  • на мигдаликах або на інших лімфоаденоїдних структурах глотки є нашарування, що мають фібринозний плівчастий характер;
  • біль у горлі помірний, часто не відповідає характеру місцевих змін;
  • голос набуває гугнявого відтінку;
  • набряк слизової оболонки ротоглотки і ціаноз переважає над гіперемією;
  • підщелепні та шийні лімфовузли збільшені не завжди, якщо збільшені — то помірно болючі;
  • можливий набряк клітковини підщелепної ділянки від незначного (набряк локалізується тільки у підщелепній ділянці) до поширеного (сягає ключиць і нижче);
  • набряк щільний, безболісний, шкіра над ним не змінена (окрім геморагічних варіантів), може бути асиметричним  та однобічним;
  • відсутній виразний антитоксичний ефект від антибактеріальної терапії, але відмічають швидке поліпшення стану вже через декілька годин після введення протидифтерійної сироватки (ПДС)

Остання ознака властива всім формам дифтерії будь-якої локалізації та тяжкості.

Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають обов'язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару у найближчі терміни.

До відділення інфекційної реанімації госпіталізують:

  • хворих із тяжким чи гіпертоксичним перебігом;
  • хворих на дифтерійний круп.

Дифтері́яКласична тріада дифтерійного крупу характерна саме для дітей:

  • сиплий голос,
  • грубий гавкаючий кашель,
  • голосне стенотичне дихання.

Ці прояви можуть бути відсутні у дорослих.

У тому випадку, коли ушкоджене усе трахеобронхіальне дерево, клінічні  симптоми  можуть наростати дуже швидко. 

Із  моменту появи перших ознак захворювання до смерті від асфіксії (задухи) проходить від  декількох  годин до 2 - 3 діб.

У хлопчика на фото – дифтерія гортані. Видно як важко йому дихати.

Особливу загрозу являє собою наявність плівок у трахеї. Рухливий неспокій хворого і кашель сприяють відторгненню плівок. «Сівши» на біфуркацію (роздвоєння) трахеї вони призводять до раптової смерті.

Головне місце у лікуванні хворого на дифтерію належить антитоксичній ПДС (протидифтерійній сироватці).

Першу дозу ПДС треба вводити негайно під час госпіталізації хворого до стаціонару.

Найбільший ефект від введення ПДС спостерігають у перші три доби від початку хвороби.

Профілактика

Дифтері́яСпецифічна  - включає планову вакцинацію і ревакцинацію населення, згідно Українського Національного календаря вакцинації.  

Здійснюють її вакцинами, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин:  АКДП, АаКДП, АаКДП - М, АД - М, АДП, АДП - М. 

Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводяться (АКДП , АаКДП) за віком: у 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення) та у 18 місяців (четверте щеплення).

Ревакцинацію проти дифтерії і правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП), наступну у 16 років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (АДП-М).

Першу планову ревакцинацію дорослих, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М із мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Якщо пропущена доза ревакцинації кожні 10 років, необхідно ввести дозу АДП-М, яка була пропущена й від цього часу вести відлік часу до наступної ревакцинації АДП-М (10 років).

Дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово

Отримати планову вакцинацію і ревакцинацію проти дифтерії (безкоштовно) можна у Центрах первинної медико-санітарної допомоги Дніпровського  району міста Києва.

Направлення на проведення вакцинації (ревакцинації) надає лікар-терапевт дільничний (особи старші 18 років), лікар-педіатр (діти до 12 років) або сімейний лікар (особи старші 12 років) після попереднього огляду і заповнення Інформованої згоди на проведення щеплення.

Неспецифічна профілактика -  включає своєчасну ізоляцію хворих і носіїв токсигенних коринебактерій.

Виписування хворих із стаціонару здійснюється після дворазового негативного результату бактеріологічного дослідження слизу із ротоглотки.

У закритих колективах, після ізоляції хворого, протягом 7 діб проводять термометрію та огляд контактних осіб, одноразово проводять їм бактеріологічне дослідження.

(Інформація Із Вікіпедії).

Бережіть своє здоров’я!
Вчасно вакцинуйтеся від цієї небезпечної інфекційної хвороби!

Районний позаштатний інфекціоніст Т.І. Козарева
Районний позаштатний фахівець із імунопрофілактики Н.П. Шершень
Центр здоров’я Дніпровського району міста Києва

<< Назад

 
сайт создан компанией сайт разработан компанией Эффект

РЕФОРМА МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
Профспілкове життя